Рекордний стрибок цін на нафту, спровокований конфліктом на Близькому Сході, привернув увагу до українських можливостей у вирощуванні ріпаку. Він, як відомо, є важливою сировиною для виробництва біодизеля… Але, насамперед, Європі, а не в Україні.
«Коли нафта у світі коштує дорожче $100 за барель, біодизель стає дійсно цікаво виробляти в Україні і будувати тут переробку», – таким спостереженням свого часу поділився засновник однієї з компаній, що і нині працює на ринку пального.
Ціни на нафту ще в середині березня перетнули позначку у $100 за барель, а вартість дизпалива на українських АЗС балансує на рівні 90 грн за літр. Хоча ці цифри ще не означають, що інтерес до виробництва біодизеля в України зростатиме такими ж темпами, як і нафтові ціни. І це не лише тому, що все ще присутня надія на більш-менш швидке завершення конфлікту на Близькому Сході, розблокування Ормузької протоки і зниження цін на паливо. Вистачає й інших стримуючих факторів.
В українському уряді констатують: різке зростання світових цін на паливо підвищує попит на сировину для біодизеля. І навіть припускають, що в разі затягування конфлікту навколо Ірану в Україні можуть збільшитись площі посівів ріпаку, який є найбільш затребуваною, принаймні, в Європі, сировиною для виробництва пального.
«Якщо ця ситуація затягнеться, то фермери розширять площі під ріпаком і можуть досягти 1,5 млн гектарів восени, а це на 400 тисяч гектарів більше, ніж сьогодні», – заявив заступник міністра економіки Тарас Висоцький, якого цитує Reuters.
При цьому посадовець уточнив, що настільки суттєво збільшити посівні площі за один рік все ж складно.
За даними науковців Інституту аграрної економіки, з 1 га ріпаку розрахунково можна отримати понад 1 т біопалива. Завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення інституту, член-кореспондент НААН Олександр Захарчук наводить ще такі цифри:
«З огляду на посівні площі ріпаку у понад 1 млн га, Україна потенційно може забезпечити значну частку своїх потреб у пальному самостійно. Загальна потреба у дизельному пальному для сільського господарства щорічно складає близько 0,9-1,0 млн. тонн. Тобто Україна має великий потенціал завдяки великим посівам ріпаку».
Власне, слово «потенціал» тут є ключовим. За даними YC.Market, у 2025 році в Україні працювало понад 16 тисяч аграрних компаній, які потенційно можуть постачати сировину для виробництва біодизеля. Що стосується ріпаку, то його виробництво, як зазначається в дослідженні YC.Market, за останні 20 років стрімко зросло, врожайність суттєво підвищилася: середня понад 2,5 т/га, а кращі господарства збирають 3,5–4 т/га.
Інша справа, що український ріпак у вигляді насіння чи ріпакової олії, як правило, експортується закордон. Імайже весь обсяг експорту ріпаку з України спрямовується до ЄС. Зараз попит на нього з боку європейських виробників біодизеля та переробної галузі, стабільно зростає, а разом з ним і ціна. Приміром, за даними SPIKEBROKERS, на європейській біржі MATIF за останній тиждень ціни на ріпак зросли до 505.75€ проти 500.25€ тижнем раніше.Україна традиційно утримує перше місце серед країн-постачальників ріпаку на ринок Євросоюзу. Продовжує завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Інституту аграрної економіки Олександр Захарчук.
«У ЄС виробництво біодизеля – великий і стабільний сектор енергетики, де ріпакова олія залишається головним джерелом сировини. У Європейському Союзі частка біодизеля з ріпакової олії складає 70–80 % всього рідкого біопалива. Одним із найбільших виробників такого біодизеля в ЄСє Німеччина. Європейські виробники закуповують українське насіння ріпаку або ріпакову олію і переробляють їх на біодизель на власних потужностях. Це – важлива частина виробничої бази ЄС для досягнення вимог щодо відновлюваних джерел енергії», – наголошує фахівець.
Звичайно ж, Україні, яка зробила минулого року серйозний крок у напрямку збільшення обсягів вітчизняної переробки ріпаку, варто було б зробити ще один крок і замість того, аби експортувати сировинудля біодизеля, зокрема і у вигляді тієї ж ріпакової олії, виробляти це біопаливо на українських заводах і постачати його на внутрішній ринок чи на експорт з більшою вигодою. Але зробити цей крок ніяк не вдається.
У Європі біодизельним пальним можна залити бак авто на багатьох місцевих АЗС. Ринок біодизеля там активно розвивається і пояснюють це зростанням попиту на екологічно чисті види пального, високою сумісністю біодизеля з існуючими дизельними двигунами, а такожтим, що запаси викопного палива зменшуються, а ціни на нього зростають. До речі, використання біодизеля скорочує викиди парникових газів на 90% порівняно з традиційним дизелем. Біодизель можна використовувати в чистому вигляді, хоча частіше його додають до звичайного дизпалива.
Але досвід і практика європейських країн для України не стали прикладом для наслідування. Як констатує завідувач відділу Інституту аграрної економіки Олександр Захарчук, в Україні виробництво біодизеля існує, але поки не досягло якихось серйозних масштабів.
«Є окремі малі й середні підприємства – міні-заводи, які виробляють біодизель із ріпакової олії – це кілька десятків тонн на добу. Але загальні обсяги поки невеликі», – зазначає фахівець.
Чому так? Відповідь може звучати просто: виробляти біодизель в Україні поки що економічно невигідно. Біодизель та його суміші є підакцизним товаром і рівень цього акцизу робить виробництво економічно не конкурентним порівняно з традиційним пальним. Неодноразові пропозиції запровадити пільговий акциз для біодизеля не отримували підтримки уряду. Плани на найближчий час також мають неоптимістичний вигляд. Георгій Гелетуха, голова Біоенергетичної асоціації України, так змальовує цінову реальність для біопалива:
«Коли додаватибіоетанол до бензину його вартість не підвищується. Вона плюс-мінус така сама. Натомість біодизель він виходить суттєво дорожчим, ніж звичайний нафтовий дизель. Ніхто цього не хоче в Україні. По-друге, біодизель роблять з олійних культур, в основному з ріпака. Тобто фактично виходить, що замість того, щоб виробляти олію як продукт харчування, з неї роблять паливо. А олія – недешевий продукт».
Власне, біоетанолу поталанило більше, аніж біодизелю. Зокрема, і тому, що законодавчо визначено чіткі умови і вимоги щодо додавання біоетанолу до бензинів. Встановлення обов’язкових квот на біодизель в дизпаливі також допомогло б розвитку цього сегменту ринку біопалив. Продовжує Ярослав Куліковський, старший консультант компанії Pro–Consulting.
«Ринок біодизеля залишається обмеженим через відсутність аналогічних з біоетанолом регуляторних вимог, хоча має потенціал розвитку в рамках політики декарбонізації транспорту та агропереробки.Згідно з прогнозом Дорожньої карти розвитку біоенергетики України до 2050 року, виробництво рідких біопалив (біодизелю, біоетанолу) в 2050 році може складати 850 тис. тонн нафтового еквіваленту на рік, з яких приблизно половина припадатиме на біопаливо першого та другого покоління», – наголошує фахівець.
Щоб досягти заявленого, Дорожня карта розвитку біоенергетики мала б ще отримати доповнення у вигляді цілісної Державної програми з розвитку виробництва біодизеля в Україні. Це дозволило б системно впроваджувати механізми заохочення виробників, посилювати банківське кредитування, розвивати відповідну інфраструктуру тощо. Просто наявності достатньої сировини буде замало.
