Унаслідок техногенної катастрофи, спричиненої підривом греблі Каховської ГЕС, сільське господарство на півдні України зазнало значних збитків. У зв’язку з цим виникає низка запитань: яке форс­мажорне застереження в договорі може врятувати сільгоспника? Яким документом засвідчити, що виконання зобов’язань неможливе саме через підрив греблі ГЕС? Як можна врегулювати договірні відносини? Відповіді дізнаєтеся в нашій статті.

Форс­мажорне застереження в договорі на постачання сільгосппродукції

Перелік форс­мажорних обставин

За приписами ч. 4 ст. 219 ГКУ сторони договору можуть передбачити певні обставини, які у зв’язку з їх надзвичайним характером правлять за підставу для звільнення від господарської відповідальності, якщо через них порушено зобов’язання, а також порядок засвідчення факту їх виникнення.

Звісно, сторони, які не визначили в договорі умови звільнення від відповідальності через настання обставин непереборної сили, матимуть змогу уникнути її на підставі норм чинного законодавства. Проте, якщо між сторонами через це виникне спір, наявність конкретизованого застереження з чіткою послідовністю дій у разі форс­мажору суттєво допоможе його вирішити.

Сторони договору мають право встановити у форс­мажорному застереженні відмінні від законодавчих підстави звільнення від відповідальності. У переліку таких підстав доцільно врахувати всі обставини непереборної сили, настання яких можливе в регіоні дії договору.

Важливо! Перелік форс­мажорних обставин, наведений у застереженні, доцільно зробити невичерпним.

Усе через те, що як за підставу для звільнення від відповідальності зафіксувати тільки деякі можливі форс­мажорні обставини, перелік яких визначити вичерпним, то з таким застереженням відповідальність може покладатися за порушення договору, спричинене не зазначеними в переліку обставинами непереборної сили.

Водночас, якщо в переліку форс­мажорних фігуруватимуть обставини, несприятливі наслідки яких можна попередити, таке застереження втратить характер форс­мажорного, оскільки уможливить звільнення від відповідальності сторони, яка насправді може бути винною в порушенні договірних зобов’язань.

Тож до переліку форс­мажорних обставин треба долучати лише такі обставини, які справді надзвичайні та невідворотні й фактично унеможливлюють виконання зобов’язань за договором.

Невичерпний перелік обставин, що можуть визнати форс­мажорними, містить ч. 2 ст. 14¹ Закону № 671 та п. 3.1 Регламенту ТПП.

Дію цих обставин можуть спричинити, зокрема:

• виняткові погодні умови та стихійні лиха;
• непередбачені чи протиправні дії/бездіяльність третіх осіб;
• умови, регламентовані відповідними рішеннями та актами органів державної влади й місцевого самоврядування.

Обставини, яких немає в зазначених нормах, також можуть визнаватися форс­мажорними, якщо відповідатимуть критеріям форс­мажору згідно з положеннями п. 6.9 Регламенту ТПП, не суперечитимуть законодавству України, а сторони узгодять їх в договорі як такі, що звільняють від відповідальності.

Засвідчення форс­мажору

У форс­мажорному застереженні вкрай доцільно визначити уповноважену (компетентну) організацію, яка за потреби має встановити причинно­-наслідковий зв’язок між обставинами непереборної сили (затоплення, посуха тощо) й неможливістю належного виконання стороною договірного зобов’язання, а також засвідчити наявність форс­мажору.

За нормою ч. 1 ст. 14¹ Закону № 671 ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс­мажор (обставини непереборної сили) та видають про це відповідні сертифікати.

Тож на сьогодні єдиним законодавчо регламентованим засобом засвідчення форс­мажору є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП, залежно від вибору вітчизняних суб’єктів господарювання.

Проте на підставі принципу свободи договору сторони мають право визначати різні варіанти підтвердження факту настання форс­мажору, адже сертифікат ТПП, незважаючи на нормативне закріплення, не є єдиним та обов’язковим засобом підтвердження обставин непереборної сили, звісно, якщо іншого не встановлено сторонами в умовах договору.

Окрім того, в разі виникнення між сторонами відповідного судового спору сертифікат ТПП, який підтверджує настання форс­мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх наявності, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та сукупно з іншими доказами (таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.18 р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.19 р. у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 р. у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 р. у справі № 911/589/21).

Як варіант, в обставинах техногенної катастрофи, спричиненої підривом греблі ГЕС, якщо договором не визначено конкретної організації, уповноваженої засвідчувати форс­мажор, постраждале сільгосппідприємство та його контра­гент мають право дійти згоди щодо достатності підтвердження форс­мажору, наприклад, документами, виданими регіональною чи місцевою комісією з питань техногенно­-екологічної безпеки і над­звичайних ситуацій, які відповідно до покладених на них завдань (див. Типове положення № 409), зосібна, встановлюють межі зони, де виникла надзвичайна си­туація, та організовують визначення розміру шкоди, заподіяної суб’єктам господарювання й населенню внаслідок виникнення надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня.

Способи врегулювання договірних відносин

Зміна або розірвання договору через суттєву зміну обставин

Ясна річ, обставини непереборної сили лише дають змогу уникнути відповідальності за порушення договірних умов, тобто нарахування неустойки (штрафу/пені), проте не звільняють сторони від необхідності виконання взятих на себе зобов’язань.

Водночас непереборна сила (затоплення/посуха) може спричинити суттєву зміну обставин, через що до договору можуть внести зміни або розірвати на підставі ст. 652 ЦКУ.

Тож добре, якщо в договорі встановлено строк, протягом якого він залишатиметься чинним на тлі форс­мажору, а також передбачено, що в разі дії обставин непереборної сили або їх наслідків понад певну кількість календарних днів, що призводить до неможливості виконання зобов’язань за договором, сторони мають право змінити чи розірвати його на підставі суттєвої зміни обставин.

Переведення боргу

За нормою ст. 520 ЦКУ боржника в зобов’язанні можуть замінити на іншу особу — вдатися до переведення боргу, а це можливо лише за згодою кредитора. Своєю чергою, чинне законодавство не містить будь­яких обмежень щодо переведення товарного боргу.

У нашій ситуації боржником є продавець (постачальник), якого через форс­мажор позбавлено можливості виконувати свої обов’язки за договором, а кредитором — покупець сільгосп­продукції. Новим боржником може стати один із небайдужих бізнес­партнерів первісного боржника, який погодиться на постачання відповідної сільгосппродукції кредитору.

Правочин щодо заміни боржника в зобов’язанні здійснюють у такій самій формі, що й той, на підставі якого виникло зобов’язання, себто через укладення відповідного письмового договору, адже правочини між юрособами належить здійснювати в письмовому вигляді (ст. ст. 521, 513, 208 ЦКУ). Необов’язково, але доцільно, щоб цей договір був тристороннім (між первісним боржником, новим боржником та кредитором).Такий договір слугуватиме належним підтвердженням взаємної домовленості та згоди усіх сторін на правочин щодо заміни боржника в зобов’язанні.

Переведення боргу, залежно від домовленості сторін, може бути як безоплатним, так і передбачати певну плату (компенсацію), яку первісний боржник має сплатити новому. До речі, заміна боржника в зобов’язанні не змінює (не перериває/не зупиняє) порядку обчислення позовної давності (ст. 262 ЦКУ).

Відступлення права вимоги

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУ відступлення права вимоги (цесія) — це заміна кредитора в зобов’язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За наслідками здійснення правочину новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за зобов’язаннями, що були на момент переходу цих прав, якщо іншого не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦКУ).

Відступлення права вимоги вчиняють на підставі двостороннього договору, сторони якого — первісний кредитор, що передає права, та новий кредитор, якому права передають. Первісний кредитор має надати новому документи, що засвідчують права, які передають, а також важливу для їх здійснення інформацію.

За договором відступлення права вимоги можливе відступлення права вимоги за будь­якимидоговорами, зокрема й за договором постачання сільгосппродукції, з­поміж іншого, кредитором (покупцем) — на вимогу щодо постачання товару коштом перерахованої передоплати.

Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так й оплатним, наприклад, новий кредитор зобов’язується компенсувати первісному суму перерахованої ним боржнику передоплати. У такому разі на відносини цесії поширюють положення про договір купівлі­продажу. Як передбачено ч. 3 ст. 656 ЦКУ, предметом договору купівлі­продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Тож якщо новий кредитор сплачує первісному кошти за передані права, договір про відступлення права вимоги мають регулювати як ст. ст. 512—519 ЦКУ, так і відповідні норми про договір купівлі­продажу.

Якщо первісний кредитор передає свої права новому кредитору безоплатно, то сторони, окрім ст. ст. 512—519 ЦКУ, мають керуватися відповідними положеннями про договір дарування.

Норма ст. 516 ЦКУ дає право не погоджувати з боржником заміну кредитора (якщо іншого не встановлено договором), одначе письмово повідомити про таку заміну все­таки потрібно, оскільки боржник не дізнається, що свої зобов’язання йому треба виконувати вже перед новим кредитором.

Одначе ситуація може виявитися й трохи інакшою за умови, що кредитору, який має намір передати свої права іншій особі, боржник сам запропонує підхожого нового кредитора, яким, власне, може стати небайдужий бізнес­партнер боржника. Надалі взаємовідносини між боржником та таким новим кредитором можуть врегульовуватися на інших взаємовигідних умовах.

Виконання зобов’язання боржника іншою особою

Виконання обов’язку боржник може покладати на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦКУ та інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язку боржника виконати його особисто. У цьому разі кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (ст. 528 ЦКУ).

Таке передоручення виконання обов’язку, на відміну від переведення боргу, не спричиняє заміни боржника в зобов’язанні. У нашому випадку сторони договору постачання сільгосппродукції зберігають свій правовий статус. Водночас третя особа, якою знову­таки може виявитися небайдужий бізнес­партнер продавця (постачальника), погоджується на постачання передбаченої договором продукції покупцю без наступного набуття прав кредитора щодо продавця.

Виконання обов’язку боржника іншою особою може здійснюватися як на підставі окремо укладеного договору, так і з огляду на відповідну додаткову угоду до основного договору.

Олександр МАРІКУЦА, юрист, м. Кропивницький

Консультація із газети “Все про бухгалтерський облік” № 68 за 2023 р.

Список використаних нормативно-правових актів (див. на document.vobu.ua):

1. ГКУ — Господарський кодекс України.
2. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
3. Закон № 671 — Закон України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 р. № 671/97-ВР.
4. Регламент ТПП — Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.14 р. № 44(5).
5. Типове положення № 409 — Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, затверджене постановою КМУ від 17.06.15 р. № 409.