Перші фермерські господарства України відзначили тридцятиріччя своєї роботи, так і не ставши повноправними власниками землі, яку обробляють із самого початку. Ділянки, надані в постійне користування ще на зорі незалежності, досі перебувають у правовому вакуумі — і шляху до їх легального оформлення фермери не можуть знайти роками.
Ця ситуація стала центральною темою круглого столу Всеукраїнського конгресу фермерів. Голова організації Іван Слободянник нагадав передісторію питання: на початку 1990-х держава виділяла землю громадянам, які мали досвід роботи в сільському господарстві і бажали створити фермерське господарство. Земля надавалась на праві постійного користування — як тимчасовий механізм, поки не сформується повноцінна система земельних відносин. Передбачалось, що згодом фермери зможуть оформити ці ділянки у власність.
Однак «згодом» розтягнулося на десятиліття. Земельний кодекс 2001 року, який визначив нові правила гри, фактично залишив ці ділянки поза системою. Інститут права постійного користування для приватних осіб було скасовано, але механізму легалізації вже виданих актів так і не з’явилось. Приблизно 500 тисяч гектарів і 27 000 господарств опинились у правовому просторі, який із роками лише ускладнювався.
Проблема поглиблювалась природним плином часу. Засновники господарств старіли і вмирали. Спадкоємці не знали, що робити з пожовклими державними актами. Фермерські господарства змінювали склад, продавали частки в статутному фонді, реорганізовувались. Земля при цьому нікуди не ділась — вона продовжувала оброблятись, приносити врожай, сплачувати податки. Але юридично її статус залишався невизначеним.
Коли у 2021 році разом із земельною реформою з’явилась можливість викупу таких ділянок, виявилось, що механізм прописаний недостатньо чітко. Хто саме має право купити — фізична особа чи господарство? Хто платить мінімальне податкове зобов’язання, якщо право не зареєстровано? Що робити зі спадкоємцями? Що робити, якщо частина ділянки вже розпайована, а залишок так і не оформлений? На жодне з цих питань закон не дає однозначної відповіді.
Учасник круглого столу Юрій Михалець із Волинської області, який веде господарство вже понад тридцять років, висловив те, що відчувають більшість фермерів його покоління: людина все життя працювала на цій землі, платила податки, годувала країну — і досі не може назвати цю землю своєю.
Конгрес фермерів розглядає врегулювання цього питання як справу принципову: саме ці ділянки мали б стати основою середнього класу на селі. «Наша позиція, що це та земля, яка мала створити основу середнього класу в селі», — сказав Слободянник. Підготовлений пакет законодавчих змін має нарешті закрити тридцятирічну прогалину.
Теги: земельна реформа, Земельний Кодекс, земельні відносини, легалізація землі, податкове зобов’язання, правовий вакуум, середній клас на, спадкоємці, фермери, фермерські господарства
