Державний реєстр сортів рослин України досі містить назви, які були зареєстровані ще у 1949 році та успішно конкурують із сучасними розробками. Виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко зазначає, що старі сорти залишаються на ринку завдяки своїй стабільності, передбачуваності та відсутності необхідності сплачувати роялті.
Про це повідомляє Infoindustry.
Найстарішим представником у реєстрі є виноград Рислінг рейнський, який перебуває у переліку понад 75 років. Також понад 65 років статус актуальних зберігають Мускат Оттонель, Аліготе, Шардоне, Сапераві та Піно чорний. Серед овочевих культур лідерами за тривалістю використання є гарбузи Мозоліївський 15 та Український багатоплідний, зареєстровані у 1950 році, а також морква Нантська харківська, яка з 1952 року залишається еталоном для нових селекційних розробок.
«70 років у реєстрі важко пояснити інерцією або випадковістю. Насамперед йдеться про стабільність та передбачуваність. Вони випробувані в різних кліматичних зонах України, в різні за погодою роки, на різних ґрунтах», — зауважує Сюзана Григоренко.
Окреме місце посідають плодові культури, як-от груша Конференція та персик Редхейвен, що пройшли тривалий шлях випробувань перед реєстрацією і досі є популярними у промисловому садівництві. У секторі польових культур понад 60 років затребуваною залишається люцерна Веселоподолянська 11, пристосована до умов посушливого степу.
«За старими сортами немає правовласників, яким треба платити роялті. Насіння дешевше, все давно зрозуміло в агротехніці. У часи, коли ресурси обмежені, це дуже відчутна перевага», — додає очільниця асоціації.
Крім економічної вигоди, вінтажні сорти слугують генетичним фундаментом для сучасних селекціонерів. Завдяки налагодженій системі розмноження та контролю сортової чистоти, вони мінімізують ризики для фермерів і переробників, забезпечуючи стабільну якість продукції незалежно від кліматичних коливань.
