Передусім зазначимо: щорік товаропотік до Польщі має тенденції до збільшення. Отже, актуальність укладення експортних договорів на перевезення продукції до цієї країни заперечувати не можна. Зауважимо, що за перевізника може бути або безпосередньо вітчизняна компанія (з ліцензією на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом), або нерезидент. Натомість статус перевізника (резидент чи нерезидент) визначає право, що застосовуватиметься до таких договорів, та, власне, їх зміст.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

До переліку нормативно-правових актів, що регламентують діяльність перевізників — резидентів України, належать Цивільний кодекс України (далі — ЦКУ), Господарський кодекс України, Закони України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.01 р. № 2344-III та “Про транспортно-експедиційну діяльність” від 01.07.04 р. № 1955-IV.

У цьому разі йтиметься про міжнародне перевезення вантажу автотранспортом, тобто з перетином державного кордону. Тож до наведеного вище переліку входить низка міжнародних договорів, зокрема, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі — Конвенція), Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі — Конвенція МДП).

Водночас слід зазначити: у разі укладення договору перевезення з нерезидентом він набуває ознак зовнішньоекономічного, і сторони самостійно можуть обрати право держави, що до нього застосовуватиметься. За загальним правилом, передбаченим ст. 43 Закону України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.05 р. № 2709-IV, якщо сторони не обрали права щодо договору перевезення, “за замовчуванням” застосовуватиметься право держави перевізника.

Текст консультації доступний у газеті “Все про бухгалтерський облік”
№ 54 за 2019 р. на стор. 22