Затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 03.12.2020 р. № 2533

Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок здійснення заходів з профілактики, діагностики, повідомлення про виникнення блутангу, а також заходів з ліквідації захворювання, установлення та зняття обмежень щодо переміщення тварин та продуктів тваринного походження.

2. Ця Інструкція є обов’язковою для виконання операторами потужностей, спеціалістами ветеринарної медицини, органами державної виконавчої влади місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування а також органами, які здійснюють оперативний контроль, керівництво і координацію органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації.

3. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

1) вектор блутангу – комахи виду “Culicoides imicola”, або інші види комах роду “Culicoides”, що здатні переносити збудник блутангу;

2) випадок блутангу (тварина інфікована вірусом блутангу) – це випадок, коли стосовно тварини є хоча б одна з таких ознак:

• тварина, яка має клінічні ознаки блутангу, що вказані в пункті 8 цієї Інструкції;
• тварина, з якої вірус блутангу був ізольований та ідентифікований як вірус блутангу;
• тварина, щодо якої лабораторні дослідження проведено з позитивним результатом, що вказує на наявність антитіл хоча б до одного серотипу вірусу блутангу;
• тварина, щодо якої за результатами лабораторних досліджень установлено наявність вірусного антигену або вірусної рибонуклеїнової кислоти (далі – РНК-вірус), що є типовими для одного або більше серотипів блутангу;

3) власник – фізична або юридична особа, якій належать тварини сприйнятливих видів;

4) господарство – будь-який сільськогосподарський або інший об’єкт, у якому розводяться та/або утримуються тварини сприйнятливих видів;

5) жива атенуйована вакцина – вакцина, вироблена шляхом адаптації польових ізолятів вірусу блутангу через серійні пасажі в культурі тканин або в запліднених курячих яйцях;

6) зона захисту – територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, радіусом не менше ніж 100 км навколо неблагополучного пункту (крім випадків застосування живої атенуйованої вакцини);

7) зона з обмеженим доступом – територія, що складається із зони захисту та зони спостереження;

8) зона спостереження – територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, що не менше ніж на 50 км виходить за межі зони захисту, де протягом останніх 12 місяців не проводилася вакцинація за допомогою живої атенуйованої вакцини;

9) інактивована (нежива) вакцина – вакцина, вироблена шляхом інактивації ізолятів вірусу блутангу шляхом фізичного (температура, ультрафіолетове випромінювання тощо) або хімічного (формальдегід, спирт тощо) впливу;

10) сезонно-благополучна зона – територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, щодо якої протягом певного періоду в році результати державного ветеринарно-санітарного нагляду вказують на відсутність випадків блутангу та/або відсутність дорослих особин комах роду “Culicoides”, що здатні переносити збудник блутангу;

11) тварина сприятливого виду (тварина) – усі види жуйних тварин;

12) компетентний орган – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

13) неблагополучна зона – територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, що входить до зони захисту та розміщена в радіусі 20 км від неблагополучного пункту;

14) неблагополучний пункт – населений пункт, господарство з приміщеннями і прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, окремі пасовиська й урочища та інші об’єкти, на території яких підтверджено випадок блутангу та проводяться карантинні заходи;

15) підозра щодо блутангу – поява в тварини будь-яких клінічних ознак блутангу разом з епізоотологічними даними, що дозволяють передбачити можливість зараження тварини блутангом;

16) підтвердження випадку блутангу – установлення факту поширення вірусу блутангу на певній території, що ґрунтується на основі результатів лабораторних досліджень, крім випадків виникнення на території України епізоотії блутангу, під час яких компетентний орган може підтвердити поширення вірусу блутангу на основі клінічних ознак блутангу та/або епізоотологічних даних;

17) уповноважена лабораторія – акредитована лабораторія будь-якої форми власності, уповноважена компетентним органом на проведення лабораторних досліджень щодо підтвердження випадків блутангу в установленому законодавством порядку;

18) утримувач – фізична або юридична особа, яка відповідає за утримання тварин сприйнятливих видів на підставі посадових обов’язків, договору або за законом, на постійній або тимчасовій основі.

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законі України “Про ветеринарну медицину”.

4. Блутанг (“Febris catarrhalis infectiosa ovium”, катаральна лихоманка овець, синій язик) – інфекційне трансмісивне вірусне захворювання, до якого сприятливі жуйні тварини, переважно вівці та велика рогата худоба (далі – ВРХ).

Хвороба характеризується запально-некротичним ураженням слизових оболонок, язика, шкіри, копит.

5. Збудником блутангу є вірус “Bluetongue” виду “Orbivirus” родини вірусів “Reoviridae”.

Існують 24 серотипи вірусу, які мають різну вірулентність.

Вірус блутангу інактивується за температури + 50° C – за 3 години, + 60° C – за 15 хвилин.

Вірус блутангу нестійкий у кислому (рН < 6,0) та лужному (рН > 8,0) середовищах, гине після оброблення похідними фенолу, але стійкий у комплексі з білками.

6. Джерелом вірусу блутангу є хворі тварини.

Передання вірусу блутангу від тварин, інфікованих вірусом блутангу, до здорових тварин відбувається внаслідок дії вектора блутангу. Прямого зараження між тваринами не відбувається.

Зараження здебільшого відбувається за теплої та вологої погоди, тому блутанг поширюється влітку. Захворюваність спадає в разі зниження температури.

7. Інкубаційний період блутангу становить від 5 до 20 днів.

Після інфікування віремія триває близько 60 днів у ВРХ та 40 днів у овець. У цей час вірус блутангу має значну інфекційну здатність. Можливий довгий період одужання, латентний (прихований) перебіг захворювання або летальний результат.

У летальних випадках захворювання закінчується загибеллю тварини на 8 – 10 день.

8. До клінічних ознак блутангу належать: лихоманка, слинотеча, набряк губ, запально-некротичне ураження ротової порожнини, ціаноз язика, кон’юнктивіт, почервоніння та гангрена дійок, аборти.

9. Блутанг уражає насамперед овець і характеризується раптовим підвищенням температури до 42,5° C, гіперемією шкіри голови, губ, слизових оболонок ротової порожнини, що вкриваються кровоточивими виразками. Унаслідок безперервного своєрідного руху язика з ротової порожнини витікає піниста слина. Слизові виділення із носа стають гнійними, засихають з утворенням кірок навколо носа. У більшості тварин змінюється колір язика, який набуває червоно-синього відтінку. У деяких тварин спостерігається почервоніння та опухання основи шкіри копитець (вінчика), досить болючого під час натискання. Унаслідок цих уражень, а також дегенеративних змін скелетних м’язів утруднюється рух хворих тварин, вони не можуть уживати корм, що призводить до виснаження і загибелі.

Якщо вівці виживають, то через 3 – 4 тижні після нормалізації температури у них відбувається випадіння шерсті. Вірус блутангу здатний проникати через плаценту до плоду та викликати аборт.

На блутанг хворіють також кози, білохвості олені, буйволи, антилопи, лосі та інші жуйні. Перебіг захворювання в зазначених видів тварин здебільшого відбувається у прихованій формі. У період ензоотії у 5 % тварин, інфікованих вірусом блутангу, можливий прояв клінічних ознак хвороби.

Блутанг диференціюють від ящуру, чуми, везикулярного стоматиту, лихоманки долини Ріфт, фотосенсибілізації, запалення та травм губ і ротової порожнини.

10. Вірус блутангу не становить небезпеки для людини, тому спеціальні правила безпеки для обслуговувального персоналу, який працює з тваринами, не передбачені.

11. Блутанг включено до списку хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (МЕБ), що підлягають повідомленню в установленому законодавством порядку.

Заходи профілактики

12. З метою запобігання занесенню вірусу блутангу на територію України забороняється ввезення з територій, які мають неблагополучний пункт, хворих тварин та їх репродуктивного матеріалу, а також продуктів тваринного походження, крім:

1) молока і молочних продуктів;

2) м’яса і м’ясних продуктів;

3) шкіри і хутра.

13. З метою запобігання занесенню збудника блутангу на територію України власники (утримувачі) тварин зобов’язані забезпечити:

1) проведення обов’язкової дезінсекції транспорту, який використовується для транспортування живих тварин та їх репродуктивного матеріалу, що ввозяться на територію України;

2) захист тварин від кровососних комах протягом усього маршруту перевезення;

3) проведення карантинування тварин, увезених на територію України, протягом 21 дня з обов’язковими лабораторними дослідженнями патологічного матеріалу відповідно до пунктів 42 – 46 цієї Інструкції.

14. У разі підтвердження випадку блутангу під час карантинування тварин власники (утримувачі) тварин зобов’язані негайно повідомити про це підозру керівника самостійного структурного підрозділу територіального органу відповідної адміністративної території на який покладено здійснення повноважень компетентного органу в сфері ветеринарної медицини (далі – керівник структурного підрозділу) з урахуванням вимог пункту 31 цієї Інструкції.

15. З метою профілактики виникнення та розповсюдження вірусу блутангу власники (утримувачі) тварин зобов’язані:

1) проводити профілактичну дезінсекцію об’єктів, де утримуються тварини, з використанням засобів, що дозволені для використання в Україні;

2) щороку перед першим виводом тварин на пасовище здійснювати оброблення тварин засобами захисту від укусів вектора блутангу, що дозволені для використання в Україні, з періодичністю відповідно до інструкцій з їх застосування;

3) здійснювати клінічний огляд тварин після закінчення випасу;

4) уживати заходів, спрямованих на знищення стаціонарних ареалів мешкання вектора блутангу.

16. Компетентний орган проводить моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу з метою:

1) установлення випадку блутангу;

2) підтвердження відсутності окремих серотипів вірусу блутангу на окремій території;

3) визначення сезонно-благополучної зони (ентомологічне спостереження).

17. Географічну одиницю, що використовується для моніторингу та спостереження щодо блутангу, визначають шляхом нанесення на мапу території, що має епізоотичне значення щодо блутангу, квадратної сітки з приблизним розміром комірки 45 ´ 45 км (приблизно 2000 кв. км), за винятком випадків, коли специфічні умови навколишнього природного середовища передбачають установлення іншого розміру зазначеної сітки.

18. Моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу проводиться відповідно до планів та/або протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку.

19. Моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу, що проводять з метою встановлення випадку блутангу, включає пасивне клінічне спостереження та активне лабораторне діагностування.

20. Пасивне клінічне спостереження складається з задокументованих заходів, що здійснюють з метою встановлення та вивчення випадків підозри щодо блутангу.

21. Активне лабораторне діагностування оформлюють у вигляді щорічної програми, що затверджується компетентним органом у встановленому законодавством порядку.

22. Активне лабораторне діагностування включає лабораторні дослідження, що проводяться за результатами оцінки ризиків з метою здійснення діагностики блутангу у тварин / індикаторних тварин.

23. Відбір патологічного (біологічного) матеріалу в межах активного лабораторного діагностування здійснюють з дотриманням таких вимог:

1) відбір проводять протягом усього року за попередньо встановленими інтервалами, але щонайменше один раз у період року, коли ймовірність виявлення зараження тварин найвища;

2) патологічний (біологічний) матеріал відбирають від тварин, які не піддавалися вакцинації проти блутангу, не потрапляли під дію вектора блутангу, є репрезентативними щодо видової належності тварин та знаходяться в межах території, що має епізоотичне значення щодо блутангу;

3) розмір вибірки розраховано у спосіб, що забезпечує встановлення очікуваної поширеності хвороби серед цільової популяції, а саме:

у разі наявності наукових даних про очікувану поширеність хвороби розмір вибірки розраховують з довірчим інтервалом 95 % для тварин сприйнятливих видів, які знаходяться в межах території, що має епізоотичне значення щодо блутангу;

у разі відсутності наукових даних про пргнозовану поширеність хвороби розмір вибірки розраховують з довірчим інтервалом 20 %.

24. Під час активного лабораторного діагностування після отримання результатів лабораторних досліджень, що свідчать про випадок блутангу, проводять серологічні/вірусологічні дослідження, спрямовані на виявлення серотипу вірусу блутангу, наявність якого є очікуваною на території, що має епізоотичне значення щодо блутангу.

25. Моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу, що проводять з метою підтвердження відсутності окремих серотипів вірусу блутангу на окремій території, включає пасивне клінічне спостереження та активне лабораторне діагностування, що здійснюють з дотриманням вимог пунктів 21 – 24 цієї Інструкції.

26. Моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу з метою підтвердження відсутності окремих серотипів вірусу блутангу на окремій території проводять з урахуванням того, що розмір вибірки в межах активного лабораторного діагностування повинен забезпечувати встановлення прогнозованої поширеності 5 % при довірчому інтервалі 95 %.

27. Моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу, що проводять з метою визначення сезонно-благополучної зони, повинен відповідати таким вимогам:

1) складатися щонайменше з однієї щорічної програми з вилову вектора блутангу за допомогою постійних аспіраційних пасток, за результатами якої визначають динаміку популяцій відповідного вектора блутангу;

2) аспіраційні пастки обладнані ультрафіолетовим світлом та функціонують протягом усієї ночі з такою періодичністю:

• одна ніч на тиждень протягом місяця, що передує очікуваному початку періоду, вільного від вектора блутангу, та перед очікуваним кінцем періоду, вільного від вектора блутангу;
• одна ніч на місяць протягом періоду, вільного від вектора блутангу;

3) на кожній географічній одиниці, що має епізоотичне значення щодо блутангу, установлюють щонайменше одну аспіраційну пастку.

28. Комах, що потрапили до аспіраційних пасток, направляють в уповноважені лабораторії для підрахунку та ідентифікації видів векторів блутангу.

29. Частота застосування аспіраційних пасток може бути змінена за результатами щонайменше трьох років проведення моніторингу здоров’я тварин щодо блутангу, що здійснюють з метою визначення сезонно-благополучної зони.

Заходи в разі підозри

30. У разі виникнення підозри щодо блутангу спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, власники (утримувачі) цих тварин та/або інші особи, які мають підстави підозрювати наявність блутангу, зобов’язані негайно повідомити про таку підозру керівника структурного підрозділу.

31. Повідомлення про підозру щодо блутангу надається в будь-якій формі, у тому числі з використанням електронної пошти.

32. У разі виникнення підозри щодо блутангу власники (утримувачі) тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, зобов’язані:

1) припинити переміщення тварин та/або їх репродуктивного матеріалу між господарствами;

2) ізолювати тварин від дії вектора блутангу в період його активності;

3) припинити забій тварин до встановлення діагнозу.

33. М’ясо та м’ясні продукти, що отримані від тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, можуть використовуватися після термічної оброблення за температури в товщі м’яса не менше ніж + 80° C протягом трьох годин.

34. Шкіра та хутро, що отримані від тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, підлягають дезінсекції засобами, що дозволені для використання в Україні.

35. Молоко та молочні продукти, що отримані від тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, можуть переміщуватися між господарствами без додаткової оброблення.

36. Керівник структурного підрозділу, який отримав повідомлення про підозру щодо блутангу, невідкладно повідомляє про підозру щодо наявності блутангу головного державного ветеринарного інспектора області (міста) та організує в господарстві такі заходи:

1) постійний державний ветеринарно-санітарний контроль;

2) облік тварин і складення переліку тварин із зазначенням для кожного виду тварин кількості загиблих, кількості інфікованих вірусом блутангу тварин, а також тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу. Зазначений перелік тварин підлягає регулярному оновленню з урахуванням інформації щодо тварин, які народились або загинули протягом періоду існування підозри щодо блутангу;

3) складення переліку місць, що можуть сприяти виживанню та/або розмноженню вектора блутангу;

4) проведення епізоотичного розслідування з урахуванням вимог пункту 53 цієї Інструкції;

5) регулярний клінічний огляд тварин, а також розтин трупів (туш) загиблих тварин;

6) проведення лабораторних досліджень патологічного (біологічного) матеріалу від тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу та/або трупів (туш) загиблих тварин для підтвердження випадків блутангу;

7) заборону на переміщення тварин та/або їх репродуктивного матеріалу з господарства або в господарство;

8) контроль за дотриманням вимог щодо вивозу м’яса та м’ясних продуктів, шкіри та хутра;

9) контроль за умовами утримання (ізоляції) тварин у період активності вектора блутангу;

10) постійне оброблення інсектицидами тварин, приміщень, прилеглих територій, зокрема місць мешкання та розмноження вектора блутангу. При цьому інтенсивність оброблення залежить від тривалості дії інсектициду та кліматичних умов;

11) знищення трупів (туш) загиблих тварин шляхом спалювання або в інший спосіб, що гарантує недопущення поширення блутангу через туші або інші продукти забитих (померлих) тварин.

37. Керівник структурного підрозділу організовує заходи, визначені пунктом 36 цієї Інструкції, щодо інших господарств, якщо їх розташування, географічне місцезнаходження або контакти дають підстави підозрювати наявність блутангу в таких господарствах.

38. Керівник структурного підрозділу забезпечує здійснення заходів, визначених пунктом 36 цієї Інструкції, до лабораторного підтвердження чи усунення підозри щодо блутангу або до моменту початку виконання плану заходів щодо ліквідації захворювання.

39. Застосування живої атенуйованої вакцини дозволяється за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії (далі – ДНПК) при Кабінеті Міністрів України.

40. У разі прийняття рішення про застосування живої атенуйованої вакцини на засіданні ДНПК відповідного рівня визначають:

1) зону захисту, яка повинна охоплювати щонайменше територію господарства (господарств), у якому (яких) проводиться вакцинація проти блутангу;

2) зону спостереження.

Діагностика

41. Діагноз на блутанг установлюють на підставі клінічних ознак, лабораторних досліджень та епізоотологічних даних.

42. Лабораторні дослідження щодо підтвердження випадків блутангу проводять уповноважені лабораторії.

43. Від тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, в уповноважену лабораторію направляють кров.

44. У разі дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від не вакцинованих проти блутангу тварин з метою виявлення антитіл до вірусу блутангу в уповноваженій лабораторії проводять лабораторне дослідження сироватки крові методом імуноферментного аналізу (далі – ІФА).

45. У разі дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від тварин, які вакциновані проти блутангу, а також від невакцинованих тварин, у яких за результатами лабораторного дослідження методом ІФА виявлені антитіла до вірусу блутангу, з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу в уповноваженій лабораторії проводять лабораторне дослідження методом полімеразно-ланцюгової реакції (далі – ПЛР).

46. Діагноз на блутанг вважають установленим у разі дотримання щонайменше однієї з таких вимог:

1) вірус блутангу виділений та ідентифікований;

2) антиген вірусу або РНК-вірусу блутангу, специфічні для одного чи більше серотипів вірусу блутангу, виявлені та ідентифіковані у зразках від однієї чи більше тварин з типовими клінічними ознаками або в епізоотично пов’язаних з підтвердженим або підозрілим на блутанг випадком.

Повідомлення про хворобу

47. У разі підтвердження випадку блутангу керівник територіального органу компетентного органу невідкладно повідомляє про це Головного державного ветеринарного інспектора України.

48. Повідомлення про підтвердження випадку блутангу повинно містити таку інформацію:

1) дату та час відправлення патологічного (біологічного) матеріалу в уповноважену лабораторію;

2) область (автономна республіка), район, населений пункт, господарство, на території яких відібрано патологічний (біологічний) матеріал від тварин;

3) дату виникнення підозри щодо блутангу;

4) дату встановлення діагнозу на блутанг;

5) метод, який застосовувався уповноваженою лабораторією для проведення дослідження щодо підтвердження випадку блутангу;

6) фактичну локалізацію хворих тварин та/або трупів (туш) тварин – господарство, бійня або транспортний засіб тощо;

7) кількість випадків блутангу, кількість тварин з підозрою щодо блутангу в місці виникнення зазначеної хвороби;

8) кількість загиблих тварин у господарстві, на бійні або в транспортному засобі тощо;

9) розповсюдженість блутангу та кількість тварин, у яких було підтверджено блутанг, – для кожної групи тварин;

10) епізоотологічний зв’язок між випадком блутангу та кожним контактним господарством або причини, які викликали підозру щодо блутангу в кожному господарстві з підозрою щодо блутангу;

11) результати лабораторних досліджень патологічного (біологічного) матеріалу, що був відібраний від тварин після їх забою.

Заходи з ліквідації

49. Після встановлення діагнозу на блутанг ДНПК відповідного рівня приймають рішення про встановлення карантинних обмежень, а також установлюють межі неблагополучного пункту, неблагополучної зони, зони захисту, зони спостереження, зони з обмеженим доступом, де організовують здійснення протиепізоотичних заходів.

50. Під час установлення меж зазначених зон ураховують географічні, адміністративні, екологічні, епізоотичні чинники, а також заходи державного контролю, пов’язані з блутангом.

51. ДНПК відповідного рівня для запобігання поширенню та з метою ліквідації підтвердженого випадку блутангу:

1) затверджують план заходів ліквідації блутангу, схему обміну інформацією для забезпечення оперативного зв’язку і координації дій;

2) організовують виділення необхідної техніки, транспортних засобів та інших технічних і дезінсекційних засобів для проведення відповідних робіт;

3) створюються спеціальні загони (групи), які працюють під керівництвом та виконують затверджені ДНПК відповідного рівня заходи;

4) вживають інші заходи направлені на локалізацію та ліквідацію збудника блутангу.

52. План заходів щодо ліквідації блутангу в неблагополучному пункті включає:

1) забій тварин інфікованих вірусом блутангу та знищення трупів (туш) загиблих тварин шляхом спалювання або в інший спосіб, що гарантує запобігання поширенню інфекції через туші або інші продукти забитих тварин. Репродуктивний матеріал, що отриманий від тварин, інфікованих вірусом блутангу, за 60 днів до появи захворювання вважають матеріалом ризику та знищують шляхом спалювання або в інший спосіб, що гарантує недопущення поширення інфекції;

2) відділення від загального стада в окреме приміщення тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, та їх захист від дії вектора блутангу. Забій тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, проводять на визначеній бійні. М’ясо та продукти забою, отримані від тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, піддають термічному обробленню за температури в товщі м’яса не менше ніж + 80° C протягом трьох годин. Продукти забою, що не підлягають переробці, знищують шляхом спалювання або в інший спосіб, що гарантує недопущення поширення інфекції;

3) від усіх тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, відбирається патологічний (біологічний) матеріал, який направляється в уповноважену лабораторію для проведення лабораторних досліджень відповідно до пунктів 42 – 46 цієї Інструкції;

4) дезінфекцію та дезінсекцію приміщень, де перебували тварини, інфіковані вірусом блутангу, а також тварини, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, проводять за допомогою засобів, що дозволені для використання в Україні;

5) уведення обмежень на переміщення тварин та їх репродуктивного матеріалу відповідно до пунктів 58 – 61 цієї Інструкції;

6) припинення відтворення стада тварин, зокрема збирання, оброблення, зберігання та використання репродуктивного матеріалу від тварин, інфікованих вірусом блутангу, та тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу.

7) заходи, спрямовані на знищення стаціонарних ареалів мешкання вектора блутангу;

8) у разі потреби проведення вакцинації з урахуванням вимог пунктів 39 і 40 цієї Інструкції;

9) проведення епізоотичного розслідування з урахуванням вимог пункту 53 цієї Інструкції.

53. Під час епізоотологічного розслідування встановлюють:

1) проміжок часу, протягом якого блутанг може бути присутній у неблагополучному пункті;

2) можливе джерело виникнення блутангу в неблагополучному пункті та перелік інших господарств, де утримують тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу, що має те саме походження;

3) наявність та поширення вектора блутангу;

4) вивезення або ввезення тварин та/або їх туш з неблагополучного пункту або в такий пункт, а також інші господарства, де утримують тварин, стосовно яких існує підозра щодо блутангу.

54. План заходів щодо ліквідації блутангу в зоні захисту включає:

1) складення переліку тварин, що утримуються в господарствах у межах зони захисту;

2) проведення компетентним органом моніторингу здоров’я тварин щодо блутангу відповідно до вимог пунктів 16 – 29 цієї Інструкції;

3) заборону на вивезення тварин та їх репродуктивного матеріалу за межі зони з обмеженим доступом, за винятком випадків, передбачених пунктами 60 і 61 цієї Інструкції;

4) застосування заходів, передбачених пунктом 36 цієї Інструкції, у неблагополучній зоні;

5) у разі потреби проведення вакцинації з урахуванням вимог пунктів 33 і 34 цієї Інструкції.

55. План заходів щодо профілактики, запобігання поширенню та ліквідації блутангу в зоні спостереження включає заходи, передбачені підпунктами 1 – 3 пункту 54 цієї Інструкції.

56. Проведення вакцинації за допомогою живої атенуйованої вакцини в зоні спостереження заборонено.

57. Компетентний орган веде перелік зон з обмеженим доступом, у якому зазначається інформація стосовно:

1) територіальних меж зон з обмеженим доступом;

2) серотипів вірусу блутангу, що присутні в кожній зоні з обмеженим доступом.

58. Дозволяється переміщення тварин у межах однієї зони захисту, де поширений однаковий серотип вірусу блутангу, якщо тварини, які підлягають переміщенню, у день транспортування не мають жодних клінічних ознак блутангу.

59. Дозволяється переміщувати тварин із загрозливої зони до зони нагляду в разі дотримання щонайменше однієї з таких вимог:

1) тварини відповідають вимогам, установленим у додатку до цієї Інструкції;

2) тварини призначені для негайного забою.

60. Дозволяється переміщувати тварин, які призначені для негайного забою, із господарств, розташованих у зоні з обмеженим доступом, до визначених ДНПК відповідного рівня боєнь для проведення забою, що розташовані за межами зони з обмеженим доступом, у разі виконанням таких вимог:

1) у господарстві походження тварин протягом останніх 30 днів перед відправленням не було зафіксовано жодного випадку блутангу;

2) забій здійснюється протягом 24 годин після прибуття тварин;

3) тварини транспортуються під ветеринарним наглядом безпосередньо до місця призначення.

61. Дозволяється переміщувати тварин, не призначених для негайного забою, та/або їх репродуктивного матеріалу з господарств, розташованих у зоні з обмеженим доступом, до господарств, що розташовані за межами зони з обмеженим доступом, у разі дотримання вимог, установлених у додатку до цієї Інструкції.

Зняття обмежувальних заходів

62. Господарство вважають благополучним не раніше ніж через 60 днів після останнього випадку забою тварини, інфікованої вірусом блутангу, у разі виконання таких вимог:

1) на території господарства здійснені всі необхідні оздоровчі заходи, передбачені планом заходів щодо ліквідації блутангу;

2) проведено лабораторні дослідження щодо підтвердження випадків блутангу в уповноваженій лабораторії та отримано два послідовні результати про відсутність антигену до вірусу блутангу.

63. Господарство вважають благополучним у разі, якщо після проведення всіх необхідних оздоровчих заходів, передбачених планом заходів щодо ліквідації блутангу, усіх тварин з неблагополучного пункту, стосовно яких існувала підозра щодо блутангу, було забито, а інші тварини утримувались ізольовано з дотриманням заходів із запобігання інфікуванню.

64. Карантинні обмеження з неблагополучного пункту та зони з обмеженим доступом знімаються за результатами перевірки здійснення оздоровчих заходів, передбачених планом заходів щодо ліквідації захворювання, рішенням ДНПК відповідного рівня.

65. Після зняття карантинних обмежень щодо колишнього неблагополучного пункту встановлюють обмеження на один рік, протягом якого:

1) забороняється вивозити тварин за межі колишнього неблагополучного пункту щодо блутангу, крім випадків направлення тварин для забою і переробки тварин;

2) забій тварин проводять на визначеній бойні окремою партією наприкінці зміни.

66. Комплектація стада колишнього неблагополучного пункту дозволяється з регіонів, благополучних щодо блутангу, за умови отримання негативних результатів лабораторного дослідження на наявність антитіл, антигенів або РНК-вірусу блутангу у тварин, якими здійснюється комплектація.

67. Протягом року тварини, що були завезені для комплектації стада в колишній неблагополучний пункт, підлягають лабораторному дослідженню щодо підтвердження випадків блутангу в уповноваженій лабораторії (не менше ніж 2 % кількості завезених тварин). 

Заступник директора директорату
державної політики у сфері санітарних
та фітосанітарних заходів – начальник
головного управління з питань підакцизної
продукції та органічного виробництва
Л. Хомічак

Додаток
до Інструкції щодо профілактики та боротьби
з блутангом (катаральною лихоманкою овець)
(пункти 59, 61)

ВИМОГИ
до тварин та їх репродуктивного матеріалу, що переміщуються із зони з обмеженим доступом

Вимоги до тварин

1. Під час переміщення до місця призначення тварини повинні бути захищені від дії вектора блутангу.

2. Господарство, з якого переміщуються тварини, повинно відповідати щонайменше одній з таких вимог:

1) перед переміщенням тварини протягом 60 днів утримувалися в сезонно-благополучній зоні, що відповідає критеріям, наведеним у пункті 6 цього додатка, та не раніше ніж за сім днів перед переміщенням піддавалися лабораторному дослідженню з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу з негативним результатом;

2) перед переміщенням тварини протягом 60 днів утримувалися в господарстві, захищеному від дії вектора блутангу, що відповідає критеріям, наведеним у пунктах 8 і 9 цього додатка;

3) перед переміщенням тварини протягом 28 днів утримувалися в сезонно-благополучній зоні, що відповідає критеріям, наведеним у пункті 6 цього додатка, або в господарстві, захищеному від дії вектора блутангу, що відповідає критеріям, наведеним у пунктах 8 і 9 цього додатка, та не раніше ніж через 28 днів з початку періоду захисту від вектора блутангу або початку сезону, вільного від вектора блутангу, піддавалися лабораторному дослідженню з метою виявлення антитіл до вірусу блутангу з негативним результатом;

4) перед переміщенням тварини протягом 14 днів утримувалися в сезонно-благополучній зоні, що відповідає критеріям, наведеним у пункті 6 цього додатка, або в господарстві, захищеному від дії вектора блутангу, що відповідає критеріям, наведеним у пунктах 8 і 9 цього додатка, та не раніше ніж через 14 днів з початку періоду захисту від вектора блутангу або початку сезону, вільного від вектора блутангу, піддавалися лабораторному дослідженню з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу з негативним результатом;

5) тварини вакциновані проти серотипу(ів) вірусу блутангу, присутність якого(их) є очікуваною на території, що має епізоотичне значення щодо блутангу, і відповідають щонайменше одній з таких вимог:

• вакцинацію проведено не менше ніж за 60 днів до відправлення тварин;
• вакцинацію проведено інактивованою (неживою) вакциною, а тварину піддано лабораторним дослідженням з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу не раніше ніж через 14 днів після очікуваного початку імунної відповіді (відповідно до специфікації вакцини) з негативним результатом;
• раніше вакциновані тварини були ревакциновані інактивованою (неживою) вакциною протягом періоду дії імунітету (відповідно до специфікації вакцини);
• тварин з моменту народження або щонайменше за 60 днів до моменту вакцинації утримували в сезонно-благополучній зоні, що відповідає критеріям, наведеним у пункті 6 цього додатка, і вакциновано інактивованою (неживою) вакциною з урахуванням початку імунної відповіді (відповідно до специфікації вакцини);

6) тварини піддавалися лабораторним дослідженням з метою виявлення антитіл до вірусу блутангу/антигену або РНК-вірусу блутангу з негативним результатом до серотипу(ів) вірусу блутангу, присутність якого(их) є очікуваною на території, що має епізоотичне значення щодо блутангу, з періодичністю, що відповідає одній з таких вимог:

• перше лабораторне дослідження з метою виявлення антитіл до вірусу блутангу проведене на патологічному (біологічному) матеріалі, який був відібраний за 60 – 360 днів до дати переміщення, а друге лабораторне дослідження проведене на патологічному (біологічному) матеріалі, який був відібраний не раніше ніж за сім днів до дати переміщення;
• перше лабораторне дослідження з метою виявлення антитіл проведене на патологічному (біологічному) матеріалі, який був відібраний за 30 днів до дати переміщення, а друге лабораторне дослідження з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу проведене на зразках, які відібрані не раніше ніж за сім днів до дати переміщення.

Вимоги до репродуктивного матеріалу, який є спермою

3. Репродуктивний матеріал, який є спермою (далі – сперма), повинен бути отриманий від тварин, які відповідають щонайменше одній з таких вимог:

1) тварин утримували поза межами зони з обмеженим доступом щонайменше за 60 днів до моменту взяття та під час взяття сперми;

2) тварин утримували в господарстві, захищеному від дії вектора блутангу, що відповідає критеріям, наведеним у пунктах 8 і 9 цього додатка, щонайменше за 60 днів до моменту взяття та під час взяття сперми;

3) тварин утримували в сезонно-благополучній зоні, що відповідає критеріям, наведеним у пункті 6 цього додатка, щонайменше за 60 днів до моменту взяття та під час взяття сперми та піддано лабораторному дослідженню з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу не раніше ніж за сім днів до моменту взяття сперми;

4) тварини піддавалися лабораторним дослідженням з метою виявлення антитіл до вірусу блутангу з негативним результатом щонайменше кожні 60 днів протягом періоду збору сперми та між 21 та 60 днем після взяття сперми;

5) тварини піддавалися лабораторним дослідженням з метою виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу з негативним результатом із періодичністю, що відповідають одній з таких вимог:

• патологічний (біологічний) матеріал для лабораторних досліджень відібрано в день взяття сперми, що підлягає переміщенню із зони з обмеженим доступом;
• патологічний (біологічний) матеріал для лабораторних досліджень відбиралися кожні сім днів у разі проведення дослідження методом ізоляції вірусу блутангу та кожні 28 днів у разі проведення дослідження методом ПЛР.

Вимоги до репродуктивного матеріалу, який є ембріонами та заплідненими яйцеклітинами

4. Репродуктивний матеріал, який є ембріонами та заплідненими яйцеклітинами (далі – ембріони та запліднені яйцеклітини), отриманий in vivo, повинен бути отриманий від тварин, які не виявляють клінічних ознак блутангу.

5. Ембріони та запліднені яйцеклітини, отримані in vivo, повинні бути отримані від тварин, які відповідають щонайменше одній з таких вимог:

1) тварин утримували поза межами зони з обмеженим доступом щонайменше за 60 днів до моменту отримання та під час отримання ембріонів та запліднених яйцеклітин;

2) тварин утримували в господарстві, захищеному від дії вектора блутангу, що відповідає критеріям, наведеним у пунктах 8 і 9 цього додатка, щонайменше за 60 днів до моменту отримання та під час отримання ембріонів та запліднених яйцеклітин;

3) тварини піддавалися лабораторним дослідженням з метою виявлення антитіл до вірусу блутангу з негативним результатом між 21 та 60 днем після отримання ембріонів та запліднених яйцеклітин;

4) зразки від тварини, відібрані в день отримання ембріонів та запліднених яйцеклітин, піддавалися лабораторним дослідженням з метою виявлення РНК-вірусу блутангу з негативним результатом.

Критерії визначення сезонно-благополучної зони

6. Компетентний орган визнає територію сезонно-благополучною зоною на підставі таких критеріїв:

1) загальні критерії:

• на визначеній території запроваджено та проводиться моніторинг здоров’я тварин щодо блутангу;
• критерії, що використовуються для визначення сезонно-благополучної зони, з урахуванням результатів поточного та попередніх років здійснення моніторингу здоров’я тварин щодо блутангу на території, що має епізоотичне значення щодо блутангу;

2) спеціальні критерії:

• дані, що отримані за результатами моніторингу здоров’я тварин щодо блутангу, свідчать про зупинку або відсутність циркуляції збудника блутангу на визначеній території;
• дані, що отримані за результатами ентомологічних спостережень, свідчать про припинення активності вектора блутангу;
• температурні умови, що впливають на активність вектора блутангу на території, що має епізоотичне значення щодо блутангу.

7. Спеціальні критерії, що використовуються для визначення сезонно-благополучної зони, повинні бути визначені з урахуванням виду комах роду “Culicoides”.

Критерії визначення господарства, захищеного від вектора блутангу

8. Компетентний орган визнає господарство захищеним від вектора блутангу, якщо зазначене господарство відповідає таким критеріям:

1) на вході та на виході з господарства наявні відповідні фізичні бар’єри;

2) можливі шляхи проникнення вектора блутангу до господарства захищені за допомогою сітки відповідного розміру, яка регулярно обробляється інсектицидом відповідно до інструкції виробника зазначеного препарату;

3) у господарстві та навколо нього здійснюються заходи спостереження та контролю щодо вектора блутангу;

4) здійснюються заходи щодо зменшення та/або знищення осередків розмноження векторів блутангу, які знаходяться близько від господарства;

5) у господарстві запроваджені стандартні операційні процедури щодо організації роботи господарства та транспортування тварин до місяця завантаження, включаючи опис резервних систем та систем швидкого оповіщення.

9. Господарство, яке визнане компетентним органом захищеним від вектора блутангу, підлягає інспектуванню державним інспектором ветеринарної медицини з відповідною періодичністю, проте не менше ніж три рази протягом періоду захисту від вектора блутангу (на початку, під час та в кінці періоду). Зазначене інспектування повинно включати перевірку ефективності роботи аспіраційних пасток.

____________