ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України
29 квітня 2021 року № 895-21
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
18 червня 2021 р. за № 816/36438
ІНСТРУКЦІЯ
щодо профілактики та боротьби з вірусною геморагічною септицемією риб
I. Загальні положення
1. Ця Інструкція визначає порядок здійснення заходів з профілактики, діагностики, повідомлення про підозру та виникнення захворювання на вірусну геморагічну септицемію риб (далі – ВГС), а також заходів з ліквідації захворювання, установлення та зняття обмежень щодо переміщення риби та репродуктивного матеріалу від неї.
2. Ця Інструкція є обов’язковою для виконання операторами потужностей, спеціалістами ветеринарної медицини, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
3. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:
1) власник (утримувач) риби – юридична або фізична особа, яка має право власності на рибу або відповідальна за утримання зазначеної риби з метою або без мети отримання прибутку;
2) випадок ВГС – лабораторне підтвердження підозри щодо ВГС;
3) інфікована риба – риба, уражена збудником ВГС;
4) літування – профілактичний захід, який полягає в тому, що ставки (водойми) залишають без води протягом зими, а також весни, літа, осені і зими наступного року;
5) неблагополучний пункт – населений пункт, рибницьке господарство та/або інші об’єкти, на території яких виявлено хоча б один випадок ВГС;
6) підозра щодо ВГС – виявлення в риби будь-яких клінічних ознак ВГС разом із епізоотологічними даними, що надають можливість припустити зараження риби ВГС;
7) підтвердження підозри щодо ВГС – установлення факту поширення ВГС на певній території, що ґрунтується на основі результатів лабораторних досліджень;
8) плідник – статево зріла особина риби, призначена для отримання статевих продуктів (статевих клітин) та/або потомства риби;
9) риба сприйнятливих видів (риба) – риба таких видів:
форель райдужна або поструг райдужний (Oncorhynchus mykiss);
кумжа (Salmo trutta);
харіус (Thymallus);
сиг (Coregonus spp.);
щука звичайна (Esox lucius);
калкан великий або тюрбо (Scophthalmus maximus);
оселедець і кілька або шпрот європейський (Clupea spp.);
тихоокеанський лосось (Oncorhynchus spp.);
тріска атлантична або північна (Gadus morhua);
тріска тихоокеанська (Gadus macrocephalus);
пікша (Gadus aeglefinus);
минь (Onos mustelus).
10) стійке вогнище ВГС – рибницьке господарство та/або інші об’єкти, де утримують рибу сприйнятливих видів, в якому впродовж останніх трьох років реєструвався щонайменше один випадок ВГС.
Інші терміни вживаються в цій Інструкції у значеннях, наведених у Водному кодексі України, Законах України “Про ветеринарну медицину”, “Про аквакультуру”, “Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин”.
4. ВГС – висококонтагіозна хвороба риб, що вражає прісноводних та морських лососевих, камбалоподібних і оселедцеподібних.
5. Збудником хвороби є РНК-вмісний вірус роду Novirhabdovirus, родини Rhabdoviridae. Вірус отримав назву Egtved-вірус, синонім Viral haemorrhagic septicaemia virus (VHSV) представлений трьома серотипами: I (типовий штам F1), II (He) та III (23.75). Найбільш розповсюдженим у природі є серотип I (типовий штам F1). Оптимальна температура для репродукування вірусу in vitro становить 12 – 15° C.
6. Вірус чутливий до високих температур, повністю інактивується за температури 44° C упродовж 15 хв., а також є чутливим до дії ефіру, хлороформу, гліцерину, зміни pH та дезінфекційних речовин. Вірус передається через воду або інвентар, можливий оральний спосіб передачі при канібалізмі, згодовуванні сирого м’яса або відходів від інфікованої риби.
7. У воді за температури 10° C інактивація вірусу на 99,9 % відбувається приблизно через місяць, у мулі – через 10 діб. Висушування на відкритому повітрі за температури 11 – 27° C повністю інактивує вірус за тиждень. При температурі 45° C вірус руйнується за 60 хв.
8. ВГС протікає у вигляді епізоотії і характеризується розвитком септичного процесу, численними крововиливами в органи і тканини та масовою загибеллю риби. Захворювання на ВГС проявляється у формі ексудативно-геморагічного синдрому, розвиток якого зумовлений розмноженням вірусу в ендотелії кровоносних капілярів, гемопоетичній тканині та клітинах екскреторної частини нирок, що призводить до порушення водно-мінерального балансу і виходу плазми і формених елементів крові в прилеглі тканини та порожнини тіла.
9. Найбільш чутливими до захворювання на ВГС є райдужна форель, менше – кумжа. Спалахи ВГС відмічались і при культивуванні європейського харіуса, звичайної щуки та сига. У морській воді зареєстровані епізоотії у райдужної форелі і тюрбо, а також у молоді і плідників дикого тихоокеанського оселедця під час нересту.
У природних водоймах виявлено вірусоносійство у чавичі, кижуча, атлантичного та сталевоголових лососей, тихоокеанської та атлантичної тріски, європейського вугра та іспанського барбуса.
Відмічаються значні індивідуальні та міжпопуляційні коливання сприйнятливості риби до захворювання на ВГС. До хвороби сприйнятлива риба різного віку – від цьоголіток (форель у віці більше 4 тижнів) до дворічок (райдужна форель) і трирічок (калкан великий або тюрбо) товарною масою від 200 до 700 грамів. Мальки та ремонтно-маточне стадо більш стійкі до захворювання.
10. Епізоотія ВГС, зазвичай, виникає навесні (кінець зими – початок літа), але інколи може виникати і наприкінці літа, а також восени. Найбільш гострий перебіг хвороби спостерігається за температури води 8 – 12° C. При цьому може гинути до 90 % риби. За температури 3 – 5° C захворювання протікає у хронічній формі, при якій загибель може становити 100 %. Молодь риби масою до 1 – 2 г хворіє і при більш високих температурах води (15 – 20° C), що зумовлено недосконалістю системи імунітету в риби такого віку. У добре вгодованої риби перебіг хвороби важкий.
11. Виникненню та поширенню ВГС сприяє зниження резистентності риби після тривалої зимівлі в разі низьких температур води. Захворювання може провокуватися стресом риби під час транспортування, сортування тощо або порушенні технологічного режиму вирощування (перебої в годівлі, підвищена щільність утримання, різкі перепади температури води тощо).
12. Після епізоотії, особини, які вижили, стають вірусоносіями. Тривалість вірусоносійства збільшується під час зниження температури води, а за температури 3,5 – 4,5° C може тривати один рік і більше. Вірусоносії формують природний резервуар інфекції в прісній та морській воді.
13. Джерелом інфекції є хвора і загибла риба. Інфікована риба виділяє вірус із сечею, слизовими виділеннями з кишечника (але не з фекаліями), а також із статевими продуктами (оваріальна рідина, рідко-сім’яна рідина), через зябра, шкіру та тканини плавників.
14. Передача вірусу відбувається через воду, мул та інвентар. Можливий оральний шлях передачі у випадку канібалізму, а також згодовування сирого м’яса інфікованих риб. Механічними переносниками вірусу можуть бути кровосисні паразити риб, а також рибоїдні птахи на дзьобі і в шлунках яких вірус ВГС може зберігатися до двох годин і більше.
15. Воротами інфекції є зябра, шкірні покриви, плавники та, імовірно, початковий відділ травного тракту. Із цих місць початкового розмноження вірус поширюється по всьому організму риби.
16. Інкубаційний період за температури 7 – 15° C коливається від 1 до 2 тижнів.
Для ВГС характерні гостра, хронічна та нервова форми перебігу хвороби. Першими клінічними ознаками ВГС незалежно від форми є анорексія і пригнічення риб, потемніння шкірних покривів і переміщення риби до країв водойми або каналу, де течія води слабша. Риба повільно дрейфує за течією важко зберігаючи рівновагу, прибивається до решіток стоку.
Гостра форма перебігу хвороби характеризується раптовою масовою загибеллю риби. Клінічні ознаки під час гострої форми перебігу хвороби: екзофтальм, блідість зябер, точкові крововиливи в периокулярній сполучній тканині очей, зябрах, біля основи плавників, на поверхні тіла, а інколи на голові. Черевце збільшене (розтягнуте). Під час розтину в порожнині тіла виявляють накопичення прозорого (інколи кров’янистого) ексудату, множинні петехіальні крововиливи в м’язах, перивісцеральній жировій тканині, на черевці, стінках кишечника та плавального міхура, серці і поверхні паренхіматозних органів. Печінка та нирки гіперемовані, набряклі, нерівномірно забарвлені, рідше бліді. Шлунково-кишковий тракт вільний від кормів, інколи наповнений слизоподібним вмістом молочно-білого кольору.
Хронічна форма перебігу хвороби характеризується помірною і більш розтягнутою в часі загибеллю риб. Клінічні ознаки при хронічній формі перебігу хвороби: хвора риба має майже чорний колір тіла, сильно виражену витрішкуватість очей, колір зябер білувато-сірий, нерідко виявляють порушення координації рухів. Зазвичай, зовнішніх крововиливів немає. Під час розтину відмічають загальну анемію органів. Печінка бліда з точковими крововиливами, нирки, серце, стінки кишечника сіро-білого кольору. У черевній порожнині може міститися невелика кількість ексудату.
Нервова форма перебігу хвороби зустрічається рідко. Клінічні ознаки при нервовій формі перебігу хвороби характеризуються ураженням центральної нервової системи, що проявляється підвищеним тонусом скелетної мускулатури, спазматичним посмикуванням тіла. Реакція на зовнішні подразники (звукові сигнали, годівлю) неадекватна – хвора риба хаотично рухається на поверхні води, намагаючись вистрибнути, плаває по колу чи штопороподібно. Напади збудження чергуються зі станом пригнічення. Патологоанатомічні зміни не виражені.
17. Перехворіла риба набуває стійкого імунітету, у крові з’являються антитіла, рівень і тривалість циркуляції яких визначається напруженістю перенесеного інфекційного процесу та може становити від декількох місяців до року та більше.
18. ВГС не становить небезпеки для людини.
19. ВГС належить до списку хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (МЕБ), що підлягають повідомленню в установленому законодавством порядку.
II. Заходи щодо профілактики
1. Увезення та/або транзит риби сприйнятливих видів та репродуктивного матеріалу від неї на територію України можливий лише з вільних щодо ВГС країн/зон.
2. Риба, що ввозиться/транспортується на територію України протягом 72 годин перед завантаженням має підлягати обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера/країни походження, а результати зазначеного обстеження мають показати відсутність клінічних ознак ВГС, що зазначені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції.
3. Увезення та/або транзит на територію України з країн/зон, що не мають статусу вільних щодо ВГС, а також неблагополучних щодо ВГС країн/зон можливе для таких рибних продуктів:
1) герметично запакованих, що були піддані термічній обробці при температурі 121° C упродовж щонайменше 3,6 хв. або термічній обробці іншої тривалості та/або при іншій температурі в разі, якщо така обробка здатна знищити вірус;
2) пастеризованих, що були піддані термічній обробці при температурі 90° C упродовж щонайменше 10 хв. або термічній обробці іншої тривалості та/або при іншій температурі в разі, якщо така обробка здатна знищити вірус;
3) патрана риба механічного сушіння, що була піддана термічній обробці при температурі 100° C упродовж щонайменше 10 хв. або термічній обробці іншої тривалості та/або при іншій температурі в разі, якщо така обробка здатна знищити вірус;
4) висушена патрана риба в разі, якщо вона була висушена на сонці та/або повітрі;
5) риб’ячий жир;
6) риб’яче борошно;
7) риб’яча шкіра.
4. Компетентний орган здійснює моніторинг здоров’я риби щодо ВГС з метою:
1) отримання статусу країни / зони вільної від ВГС;
2) підтримання статусу країни / зони вільної від ВГС.
5. Моніторинг здоров’я риби щодо ВГС здійснюється відповідно до планів протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку з метою отримання та підтримання статусу країни / зони вільної від цього захворювання.
6. Моніторинг здоров’я риби щодо ВГС може здійснюватися одночасно з моніторингом здоров’я риби щодо інфекційного гематопоетичного некрозу риби відповідно до встановлених вимог.
7. Моніторинг здоров’я риби щодо ВГС реалізується в межах здійснення:
1) заходів державного контролю в формі інспектування рибницьких господарств та/або інших об’єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів (далі – інспектування);
2) лабораторного діагностування.
8. Інспектування складається з документованих заходів, зокрема, клінічного огляду риби та обстеження водойми, що здійснюють в рамках державного контролю щодо додержання законодавства у сфері ветеринарної медицини.
9. Лабораторне діагностування включає лабораторні дослідження стосовно діагностики ВГС, зокрема за результатами оцінки ризиків.
10. Моніторинг здоров’я риби щодо ВГС з метою отримання статусу країни / зони вільної від ВГС здійснюється на основі дворічної або чотирьохрічної програми моніторингу здоров’я риби щодо ВГС відповідно до схем, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
11. У разі виявлення випадків ВГС під час здійснення моніторингу здоров’я риби щодо ВГС з метою отримання статусу країни / зони вільної від ВГС заходи, що передбачені пунктами 1 – 14 розділу VI цієї Інструкції, можуть не вживатися, а статус щодо ВГС країни/зони, де здійснюється відповідний моніторинг може залишатися незмінним, у разі дотримання таких вимог:
1) рибницьке господарство та/або інші об’єкти, у яких виявлено випадок ВГС, розташовані на континентальній території, а статус здоров’я риби сприйнятливих видів, що утримується в рибницькому господарстві та/або інших об’єктах, не залежить від статусу здоров’я риби сприйнятливих видів, що мешкає у природному навколишньому середовищі;
2) у рибницькому господарстві та/або інших об’єктах застосовуються заходи, передбачені пунктом 7 розділу VI цієї Інструкції;
3) після застосування в рибницькому господарстві та/або інших об’єктах заходів, передбачених підпунктом 2 цього пункту цієї Інструкції, рибницьке господарство та/або інші об’єкти, де утримують рибу сприйнятливих видів, не експлуатують щонайменше впродовж шести тижнів;
4) ремонтно-маточні стада формують з риби, що походить із вільних щодо ВГС країн/зон.
12. Моніторинг здоров’я риби щодо ВГС з метою підтримання статусу країни / зони вільної від ВГС здійснюється відповідно до схеми, наведеної в додатку 2 до цієї Інструкції.
13. Моніторинг здоров’я риби щодо ВГС здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) клінічні спостереження та відбір зразків риби та/або патологічного (біологічного) матеріалу від риби (далі – патологічного матеріалу) для лабораторного діагностування проводять у період року, коли температура води досягає найнижчих значень, але не вище ніж 14° C;
2) місця відбору зразків патологічного матеріалу є репрезентативними відповідно до сприйнятливих видів риби, які характерні для екосистеми територій, на яких здійснюється відповідний моніторинг;
3) у разі якщо впродовж року моніторинг здоров’я риби щодо ВГС здійснюється в одному рибницькому господарстві та/або інших об’єктах, клінічний огляд риби та відбір зразків патологічного матеріалу для лабораторного діагностування проводять з інтервалом щонайменше чотири місяці з урахуванням вимог підпункту 1 цього пункту цієї Інструкції;
4) під час проведення моніторингу всі виробничі ділянки рибницького господарства та/або інших об’єктів, у тому числі стави, басейни, садки та місця відведення води підлягають обстеженню щодо наявності загиблої риби або риби з відхиленнями від норми поведінки характерної для риби даного виду.
14. Відбір зразків патологічного матеріалу для лабораторного діагностування здійснюється комісією з дотриманням таких вимог:
1) у разі утримання в рибницькому господарстві та/або інших об’єктах форелі райдужної всі зразки патологічного матеріалу відбирають від даного виду риби, за винятком випадків, коли інші риби сприйнятливих видів мають клінічні ознаки ВГС, наведені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції;
2) зразки патологічного матеріалу відбирають з усіх резервуарів, де утримується риба сприйнятливих видів;
3) під час відбору зразків патологічного матеріалу перевагу надають ослабленим особинам та/або з відхиленнями від норми поведінки характерної для риби даного виду;
4) до відбіру зразків патологічного матеріалу належать зразки, відібрані з усіх частин рибницького господарства та/або інших об’єктів, а також від усіх вікових груп риби сприйнятливих видів.
15. Зразки патологічного матеріалу, що відбираються в рамках моніторингу здоров’я риби щодо ВГС, можуть бути використані для здійснення моніторингу здоров’я риби щодо інфекційного гематопоетичного некрозу за умови забезпечення вимог цієї Інструкції.
III. Заходи в разі підозри
1. У разі виникнення підозри щодо ВГС спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, власники (утримувачі) риби та/або інші особи, які мають підстави підозрювати наявність ВГС, зобов’язані негайно повідомити про таку підозру самостійний структурний підрозділ територіального органу компетентного органу.
2. Повідомлення про підозру щодо ВГС надається письмово, зокрема з використанням електронної пошти, із зазначенням реквізитів суб’єкта звернення (найменування для юридичних осіб або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) для фізичних осіб; код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); номер та серія (за наявності) паспорта; контактний номер телефону).
3. У разі виникнення підозри щодо ВГС власники (утримувачі) риби зобов’язані припинити переміщення риби всередині рибницького господарства та/або інших об’єктів, а також переміщення риби та/або репродуктивного матеріалу від неї між рибницькими господарствами та/або іншими об’єктами.
4. Керівник самостійного структурного підрозділу територіального органу компетентного органу невідкладно повідомляє про підозру щодо ВГС головного державного ветеринарного інспектора області (міста) та організовує в рибницькому господарстві та/або інших об’єктах такі заходи:
1) інспектування всіх об’єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів;
2) відбір зразків патологічного матеріалу від 10 особин (у разі, якщо риба сприйнятливих видів проявляє клінічні ознаки, наведені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції) або 30 особин (у разі, якщо риба сприйнятливих видів не проявляє клінічних ознак, наведених у пункті 16 розділу I цієї Інструкції) для проведення лабораторних досліджень щодо ВГС відповідно до вимог пунктів 3 – 19 розділу IV цієї Інструкції.
5. Керівник самостійного структурного підрозділу територіального органу компетентного органу організовує:
1) заходи, визначені пунктом 4 розділу III цієї Інструкції, щодо інших рибницьких господарств та/або інших об’єктів, якщо їх розташування, географічне місцезнаходження або контакти дають підстави підозрювати наявність ВГС у них;
2) проведення епізоотичного розслідування.
6. Обмеження щодо переміщення риби та/або репродуктивного матеріалу від неї, передбачені пунктом 3 розділу III цієї Інструкції, застосовуються до підтвердження або усунення підозри щодо ВГС за результатами лабораторних досліджень, або до моменту початку реалізації плану заходів з ліквідації захворювання.
IV. Діагностика
1. Діагноз на ВГС установлюють комплексно на підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін, лабораторних досліджень та епізоотологічних даних.
2. Лабораторні дослідження щодо ВГС здійснюють уповноважені лабораторії.
3. Для проведення досліджень щодо ВГС до уповноваженої лабораторії направляють зразки риби (живу, охолоджену рибу) та/або патологічний матеріал від риби.
4. Для лабораторного дослідження відбирають такий патологічний матеріал: селезінку, нирки, серце або головний мозок. Від живих плідників та ремонтного поголів’я риби допускається відбір патологічного матеріалу, що відбирається прижиттєво, – крові.
5. Під час спалаху захворювання відбір патологічного матеріалу для вірусологічного дослідження проводять у початковий період або в розпал захворювання, коли ймовірність виділення вірусу найвища. У разі підозри на вірусоносійство патологічний матеріал відбирають від тих вікових груп, які становлять групи ризику, у сезони, коли ймовірність загострення інфекції (а отже і виявлення вірусу) максимальна.
6. Залежно від розміру риби до уповноваженої лабораторії відправляють щонайменше такий патологічний матеріал:
1) ціла риба – у разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною менше ніж 4 см;
2) внутрішні органи, у тому числі нирки – у разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною від 4 до 6 см;
3) нирки, селезінка, серце або головний мозок, кров – у разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною понад 6 см;
4) статеві продукти (оваріальна та/або сім’яна рідина), кров – у разі лабораторних досліджень зразків плідників та ремонтного поголів’я. Від особин, що загинули – нирки, селезінка, серце або головний мозок, але не пізніше 24 годин після загибелі.
7. Вага одного зразка патологічного матеріалу від риби повинна становити щонайменше 0,5 грама.
8. У разі направлення до уповноваженої лабораторії живої риби її транспортують у ємностях із достатньою кількістю води, але краще в поліетиленових пакетах на одну третину заповнених водою і на дві третини – киснем. Іхтіомаса не повинна перевищувати однієї третьої частини маси води в пакеті. У теплу пору року пакет транспортують у термоізолюючому контейнері з холодоагентами. Транспортування не повинно тривати більше 12 годин. В охолодженому стані рибу перевозять у контейнерах з дотриманням температури 0° C. При цьому хвору і здорову рибу поміщають у різні ємності. Час транспортування не повинен перевищувати 24 години.
9. У разі направлення до уповноваженої лабораторії патологічного матеріалу його поміщають у пластикові пробірки (ємності) і транспортують за температури 0° C, не допускаючи заморожування. Час транспортування не повинен перевищувати 24 години.
10. Зразки патологічного матеріалу (внутрішні органи), що відібрані щонайбільше від 10 риб, можуть об’єднуватися в один пул (об’єднаний зразок) та поміщатися в одну пробірку (ємність).
11. Зразки патологічного матеріалу (статеві продукти плідників), що відібрані щонайбільше від 10 плідників, можуть об’єднуватися в один пул (об’єднаний зразок) та поміщатися в одну пробірку (ємність).
12 У разі лабораторних досліджень зразків риби довжиною менше ніж 4 см, після видалення частини тіла риби за анальним отвором допускається її подрібнення за допомогою стерильних інструментів та подальше лабораторне дослідження без виокремлення внутрішніх органів.
13. Під час здійснення моніторингу здоров’я риби щодо ВГС з метою отримання статусу країни / зони вільної від ВГС лабораторні дослідження починають проводити не пізніше ніж через 48 годин з моменту відбору зразків патологічного матеріалу. За умови дотримання відповідних температурних вимог (за температури 0° C, не допускаючи заморожування) щодо зберігання патологічного матеріалу від риби, лабораторні дослідження можуть бути проведені через 72 години з моменту відбору зразків патологічного матеріалу.
14. Під час проведення лабораторних досліджень, що здійснюються з метою отримання та підтримання статусу країни / зони вільної від ВГС, застосовують одну з наведених схем лабораторного дослідження:
1) проведення ізоляції вірусу в культурі клітин з подальшою його ідентифікацією методом імуноферментного аналізу (ELISA), непрямим методом флуоресціюючих антитіл (IFAT) та реакції нейтралізації вірусу або полімеразної ланцюгової реакції (RT-qPCR);
2) проведення полімеразної ланцюгової реакції (RT-qPCR).
15. Під час проведення лабораторних досліджень, що здійснюються з метою підтвердження або спростування підозри щодо ВГС, застосовують щонайменше одну з наведених схем лабораторних досліджень:
1) проведення ізоляції вірусу в культурі клітин з подальшою його імунохімічною або молекулярною ідентифікацією;
2) проведення полімеразної ланцюгової реакції (RT-qPCR);
3) постановка біологічної проби;
4) проведення інших методів (методик) лабораторних досліджень, що здатні забезпечити достовірність результатів аналогічну до методів, наведених у підпунктах 1 – 3 цього пункту цієї Інструкції.
16. Лабораторні дослідження проводять відповідно до методів (методик), визначених національними, а в разі їх відсутності – міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями.
17. Діагноз на ВГС вважають установленим, якщо одна або декілька схем досліджень проведені з позитивним результатом щодо антигену та/або РНК-вірусу.
18. У рибницьких господарствах та/або інших об’єктах, де раніше не реєструвалися випадки ВГС, діагноз на ВГС вважають установленим у разі підтвердження наявності антигену та/або РНК-вірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (RT-qPCR).
19. Підозру щодо ВГС вважають спростованою в разі, якщо одна або декілька схем досліджень, зазначених у пункті 15 розділу IV цієї Інструкції, проведені з негативним результатом щодо антигену та/або РНК-вірусу.
V. Повідомлення про хворобу
1. У разі підтвердження випадку ВГС керівник територіального органу компетентного органу невідкладно повідомляє про це головного державного ветеринарного інспектора України в будь-якій формі, у тому числі з використанням електронної пошти.
2. Повідомлення про наявність ВГС повинно містити таку інформацію:
1) дату та час відправки зразків патологічного матеріалу до уповноваженої лабораторії;
2) область, район, рибницьке господарство та/або інші об’єкти, населений пункт, на території яких відібрані зразки патологічного матеріалу від риби;
3) дату виникнення підозри щодо ВГС;
4) дату встановлення діагнозу на ВГС;
5) метод (методика), який застосовувався в уповноваженій лабораторії для проведення дослідження щодо підтвердження або спростування випадку ВГС;
6) фактичну локалізацію риби щодо якої встановлені випадки ВГС;
7) кількість випадків ВГС, а також кількість риби з підозрою щодо ВГС у місці виникнення випадків ВГС;
8) кількість загиблої риби внаслідок ВГС у рибницькому господарстві та/або інших об’єктах;
9) розповсюдженість ВГС та кількість риби, у якої було підтверджено наявність ВГС – для кожної вікової групи риби;
10) епізоотологічний зв’язок між випадком ВГС та кожним контактним рибницьким господарством та/або іншими об’єктами або причини, які викликали підозру щодо ВГС у кожному рибницькому господарстві з підозрою щодо ВГС.
VI. Заходи з ліквідації
1. Після встановлення діагнозу на ВГС відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про встановлення карантинних обмежень, а також установлюють межі неблагополучного пункту та карантинної зони, що включає зону захисту та зону спостереження, де організовують проведення протиепізоотичних заходів.
2. Під час встановлення меж неблагополучного пункту враховують такі фактори:
1) кількість загиблої риби в рибницькому господарстві та/або інших об’єктах;
2) розповсюдженість ВГС та кількість риби, у якої було підтверджено наявність ВГС;
3) відстань до сусідніх рибницьких господарств та/або інших об’єктів, а також щільність розміщення таких об’єктів;
4) заходи біобезпеки, що застосовуються в неблагополучному пункті, а також сусідніх рибницьких господарствах та/або інших об’єктах;
5) інші фактори, що можуть впливати на поширення вірусу.
3. Межі зони захисту повинні становити:
1) на прибережних територіях – територія з радіусом 5 км навколо неблагополучного пункту або інша еквівалентна територія з урахуванням епізоотичних та гідродинамічних факторів;
2) на внутрішніх територіях – територія водозбірного басейну, що належить до неблагополучного пункту.
4. Межі зони спостереження повинні становити:
1) на прибережних територіях – територія з радіусом 5 км від межі зони захисту або інша еквівалентна територія з урахуванням епізоотичних та гідродинамічних факторів;
2) на внутрішніх територіях – територія навколо межі зони захисту, радіус якої визначається за результатами аналізу факторів, що можуть впливати на поширення вірусу.
5. Відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії для недопущення поширення та з метою ліквідації ВГС здійснюють такі заходи:
1) затверджують план заходів з ліквідації ВГС, схему обміну інформацією для забезпечення оперативного зв’язку і координації дій;
2) організовують виділення необхідної техніки, транспортних засобів та інших технічних і дезінфекційних засобів для проведення відповідних робіт;
3) створюються спеціальні загони (групи), які працюють під керівництвом та виконують затверджені місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією заходи.
6. План заходів з ліквідації ВГС в зоні захисту повинен включати такі заходи:
1) від усіх об’єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів здійснюють відбір зразків патологічного матеріалу від 10 особин (у разі, якщо риба сприйнятливих видів проявляє клінічні ознаки або патолого-анатомічні зміни, наведені в пункті 16 розділу I цієї Інструкції) або 30 особин (у разі, якщо риба сприйнятливих видів не проявляє клінічних ознак або патолого-анатомічні зміни, наведених у пункті 16 цієї розділу I Інструкції) для проведення лабораторних досліджень для підтвердження або спростування підозри щодо ВГС відповідно до вимог пунктів 2 – 19 розділу IV цієї Інструкції;
2) якщо лабораторні дослідження щодо ВГС, проведені на зразках, відібраних згідно з підпунктом 1 цього пункту цієї Інструкції, проведені з негативним результатом (випадок ВГС спростовано), проводять інспектування усіх об’єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів. Такі інспектування здійснюють один раз на місяць упродовж періоду, коли температура води становить £14° C до моменту зняття карантинних обмежень;
3) якщо лабораторні дослідження щодо ВГС, проведені на зразках, відібраних згідно з підпунктом 1 цього пункту цієї Інструкції, проведені з позитивним результатом (випадок ВГС підтверджено) у відповідних рибницьких господарствах та/або інших об’єктах оздоровлення проводять методом дезінфекції та літування.
7. План заходів з ліквідації ВГС в неблагополучних рибницьких господарствах та/або інших об’єктах повинен включати щонайменше такі заходи:
1) знищення риби, яка має клінічні ознаки ВГС та репродуктивного матеріалу від неї. Допускається технічна утилізація хворої риби та репродуктивного матеріалу від неї, зокрема, шляхом проварювання та згодовування такої риби птиці, свиням чи хутровим звірям. Рибу, яка не має клінічних ознак ВГС, реалізують безпосередньо в торгівельну мережу без перетримки її в садках рибних баз. Воду, в якій перевозили рибу, піддають обробці хлорвмісними препаратами відповідно до інструкцій з їх застосування. Після переміщення риби тару миють та дезінфікують засобами, що дозволені для використання в Україні, відповідно до інструкцій з їх застосування;
2) висушування та очищення від мулу та сміття водойм, басейнів та каналів та дезінфекція відповідних об’єктів негашеним вапном із розрахунку 0,5 кг на 1 м 2 площі. Приміщення інкубаційних цехів, басейнів, шлюзів, решіток та обладнання в них, складські приміщення та кімнати для приготування кормів ретельно очищають та дезінфікують засобами, що дозволені для використання в Україні, відповідно до інструкцій з їх застосування. Транспорт що перевозить живу рибу, баки, фляги, контейнери піддають механічному очищенню з використанням 0,2 % розчину двовуглецевої соди з подальшою дезінфекцією засобами, що дозволені для використання в Україні, відповідно до інструкцій з їх застосування. Малоцінний інвентар спалюють. У разі можливості переводять об’єкт на вільне від ВГС джерело води або забезпечують проведення озонування чи обробку води ультрафіолетовим випромінюванням.
8. Заходи з ліквідації ВГС повинні проводитися одночасно в усіх неблагополучних рибницьких господарствах та/або інших об’єктах відповідної території.
9. У разі виявлення стійкого вогнища ВГС в зоні розміщення неблагополучного рибницького господарства та/або інших об’єктів застосовують комплексний метод ліквідації ВГС.
10. Комплексний метод ліквідації ВГС розрахований на поступове оздоровлення неблагополучного рибницького господарства та/або інших об’єктів та включає:
1) заходи з виявлення та знищення джерел ВГС;
2) розрив шляхів передачі збудника;
3) покращення фізіологічного стану риби та підвищення її стійкості до захворювання.
11. У рибницькому господарстві та/або інших об’єктах, що оздоровлюються комплексним методом дотримуються таких вимог:
1) забороняється переміщення риби і кормових водних організмів, змішані посадки риби різних вікових груп, використання інвентарю, що застосовувався раніше в цьому рибницькому господарстві та/або інших об’єктах на інших водоймах;
2) вирощування риби здійснюють ізольованими групами, що формують за видовою приналежністю риби та її віковою групою. Для обслуговування різних вікових груп та/або видів риби закріплюють окремий персонал, який забезпечують додатковим спецодягом та інвентарем. Сортування та пересадку риб здійснюють тільки в межах сформованих груп;
3) установлюють регулярний ветеринарно-санітарний нагляд за усією рибою в рибницькому господарстві та/або інших об’єктах. У разі появи випадків ВГС в окремих водоймах, у них знищують усю рибу, а водойми очищують та дезінфікують;
4) у водоймах, у яких випадки ВГС не виявлені, забезпечують посилену проточність води, уживають заходів для збагачення її киснем, а також максимально зменшують щільність посадки риби;
5) своєчасно проводять обробку риби проти паразитів, приділяючи особливу увагу боротьбі з кровосисними паразитами;
6) у водоймах, в яких утримується риба, рибоїдних птахів відлякують акустичним або візуальним методом;
7) суворо дотримуються режимів вирощування риби, зменшуючи вплив техногенних стресів;
8) забезпечують годівлю риби повноцінними збалансованими кормами. У період найбільшого ризику виникнення хвороби (навесні), корми збагачують аскорбіновою кислотою (вітамін C) або використовують її похідні. Аскорбінову кислоту вводять у корм у кількості 1 – 2 г/кг, а фосфати кислоти – 50 мг/кг. Таким кормом годують рибу протягом 2 – 4 місяців;
9) навесні, у разі можливості, температуру води для однорічок і риби старших вікових груп підвищують до 15 – 16° C, для мальків та цьоголіток до 15 – 16° C;
10) ремонтно-маточні стада формують з риби, що не хворіла в період епізоотії ВГС, а також з риби із стійким імунітетом до ВГС. Доцільно також переходити на вирощування риби більш стійких до ВГС видів риби. Увезення риби в рибницьке господарство та/або інші об’єкти здійснюють за погодженням з ветеринарним інспектором відповідної території;
11) рекомендовано проводити індивідуальне тестування плідників на вірусоносійство шляхом відбору зразків патологічного матеріалу від риби під час нерестової кампанії. Статеві продукти риб, у яких було виявлено випадок ВГС та самих плідників, вибраковують та знищують.
12. Після оздоровлення неблагополучного рибницького господарства та/або інших об’єктів, де утримують рибу сприйнятливих видів, відповідні об’єкти не експлуатують щонайменше впродовж одного місяця.
13. Протягом 12 місяців після зариблення здійснюють інспектування рибницького господарства та/або інших об’єктів.
14. З метою повернення статусу країни / зони вільної від ВГС здійснюють моніторинг здоров’я риби щодо ВГС відповідно до пункту 10 розділу II цієї Інструкції.
VII. Зняття обмежувальних заходів
1. Карантинні обмеження з неблагополучного пункту та карантинної зони знімають рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії, яка встановлювала обмеження через 12 місяців після проведення всіх оздоровчих заходів, передбачених планом заходів з ліквідації ВГС, та відсутності впродовж 12 місяців випадків ВГС.
VIII. Правила безпеки для обслуговуючого персоналу
1. Працівники, які здійснюють очищення і дезінфекцію, мають бути забезпечені спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту (щонайменше медичною маскою, захисним щитком або окулярами, захисними рукавичками).
2. Працівники, які не пройшли навчання і підготовку щодо заходів безпеки під час роботи з дезінфікуючими засобами, не можуть бути допущені до проведення дезінфекції.
3. Одяг і взуття багаторазового використання мають зберігатися, експлуатуватися та проходити очищення та дезінфекцію відповідно до інструкції виробника. Очищення і дезінфекція одягу та взуття багаторазового використання мають здійснюватися після кожної зміни. Використані одноразові засоби індивідуального захисту підлягають знищенню відповідно до законодавства.
4. Забороняється палити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами. Після проведення дезінфекції обличчя і руки помити теплою водою з милом.
Директор директорату державної
політики у сфері санітарних
та фітосанітарних заходів
Андрій ПИВОВАРОВ
