СИТУАЦІЯ: Минулоріч сільськогосподарський товаровиробник був платником єдиного податку 4 групи. Тому, звітуючи на поточний рік, він розраховував мінімальне податкове зобов’язання. Територія, на якій розташовано сільськогосподарські угіддя підприємства, минулого року опинилася в зоні бойових дій. Чи має право агротоваровиробник на звільнення від розрахунку мінімального податкового зобов’язання?
Недіюче звільнення
Тільки-но розпочалося вторгнення рашистів, законодавці надали аграріям звільнення від розрахунку мінімального податкового зобов’язання (далі — МПЗ) за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки. Умовою для цього встановлено, що їхні сільгоспугіддя розташовано на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окуповано російськими збройними формуваннями, та/або земділянки обласні військові адміністрації визначили як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на них наявні фортифікаційні споруди (п. 69.15 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).
Однак, аби сподіватися на таке звільнення, землі, на яких розташовано сільгоспугіддя, мали потрапити до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. Своєю чергою, цей Перелік мав визначити (себто затвердити) Кабмін.
Проте Уряд зволікав із цим дуже довго і, власне, цим відтерміновував старт застосування “воєнних” пільг. Ясна річ, без цього Переліку аграрій не знав, чи поширюється на його землі “воєнне” звільнення, а значить, не міг ним скористатися.
Наприкінці 2022-го сталося взагалі неймовірне: Кабмін чомусь вирішив не затверджувати цього Переліку самостійно й постановою № 1364 переклав цей обов’язок на Мініреінтеграції. А міністерство довго чекати не стало і в останніх числах грудня 2022 року затвердило Перелік № 309.
І ось, як нарешті затвердили Перелік № 309, багатьом могло здатися, що от воно довгоочікуване “воєнне” звільнення. Але, як з’ясувалося згодом, такі сподівання виявилися передчасними.
Усе через те, що податківці, лише поглянувши на Перелік № 309, заявили: це не той перелік, який вимагає ПКУ (див. роз’яснення ДПСУ від 14.02.2023 р.), адже визначальною умовою, за якою у платників податків у період дії воєнного стану в Україні виникає право їх не нараховувати та не сплачувати, є затверджений саме Кабміном перелік територій. А у нас Перелік, як бачимо, встановлено іншим державним органом. Цей висновок підтвердив і Мінфін, про що контролери заявили в згаданому вище роз’ясненні.
Отже, хоча ПКУ й дав аграріям — єдинникам 4 групи змогу не рахувати МПЗ за 2022 р., та все-таки скористатися нею на момент подання декларації з єдиного податку на 2023 р. (а саме в ній належало розрахувати МПЗ за 2022 р.) вони не могли. Тому аграрії-єдинники, звітуючи на 2023 р., обраховували МПЗ у додатку 3 до декларації єдиного податку, і за умови отримання додатної різниці даних загального МПЗ і суми сплачених податків, зборів та орендної плати, що враховується в загальному МПЗ, цю суму належало перенести до декларації й сплатити до бюджету.
МПЗ-пільги
Наприкінці весни 2023-го законодавці вирішили все-таки надати аграріям право скористатися “воєнним” МПЗ-звільненням. Тому Законом № 3050 (чинний із 06.05.2023 р.) внесено зміни до п. 69.15 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ, який підкоригував надане аграріям на початку року звільнення від сплати МПЗ.
З’ясувавши період звільнення від МПЗ, можна переходити безпосередньо до уточнення, про що читайте в електронному додатку до цієї статті на сайті.
Микола ПРОЦЕНКО,
експерт із бухобліку
та оподаткування, м. Львів
Консультація із газети “Все про бухгалтерський облік” № 71 за 2023 р.
Список використаних нормативно-правових актів:
1. ПКУ — Податковий кодекс України.
3. Постанова № 1364 — постанова КМУ “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” від 06.12.2022 р. № 1364.
