(Коментар до Закону України від 31.03.2020 р. № 552­ІХ, далі — Закон № 552)

Уже менше ніж за рік здійсниться заповітна (або рожева) мрія багатьох аграріїв і власників сільгоспземель: сільгоспугіддя можна буде купувати та продавати практично без обмежень. Перед цією земельною, не побоїмося сказати, революцією було порвано безліч струн у запеклих суперечках між прибічниками та супротивниками продажу сільгоспземлі. Можна довго наводити аргументи та сперечатися, у кого приємніша мелодія, але який сенс? Адже ми з вами маємо, так би мовити, 7 нот: коментований Закон прийнято, підписано Президентом України та офіційно оприлюднено (у газеті “Голос України” № 74­75 за 30.04.2020 р.). І з 01.07.2021 р. він запрацює на повну силу. Тому наразі пропонуємо до вашої уваги розлогий аналіз змін, які Закон № 552 принесе у сферу земельних відносин.

Сільськогосподарські землі — об’єкт купівлі-продажу

Поки що таке право теоретично мають лишень громадяни України із сільгоспосвітою (або досвідом роботи у сільському господарстві) та юрособи, створені для сільгоспвиробництва (ст. 130 Земельного кодексу України, далі — ЗКУ). Чому теоретично? Бо секретом Полішинеля є заборона на купівлю-продаж сільгоспземель, прописана в п. 15 Перехідних положень ЗКУ.

Текст коментаря доступний у газеті “Все про бухгалтерський облік”
№ 67 за 2020 р. на стор. 17